Із зброї у вжитку козаки  використовували : гармати , рушниці , пістолети , списи , шаблі , келепи , стріли , сагайдаки , якірці , кинджали , ножі , панцери .   

Рушниці, або ж самопали , у козаків були найрізноманітніші. Більшість рушниць були з довгими стволами , оправлені сріблом з насічками й черню на ложах , стріляли завдяки покладеному на полицю порохові й припасованому до полиці й курка кременю. 

Схоже виглядали й менші за розмірами , пістолети. Козаки називали їх пістолями ; кожен козак мав при собі чотири пістолети й носив два з них за поясом , а два у шкіряних кобурах. Слово кобура походить вів татарського слова "кубур" , що означає шкіряний чохол .    

Перспективи розвитку стрілецької зброї в Україні

Україна володіє значним інтелектуальним і виробничим потенціалом. Продукція ВПК (військово-промислового комплексу) від ракето-носіїв (балістична ракета "Дніпро") і танків Т-84 до пістолетів визнається іноземними фахівцями однією з кращих у світі.

За останні роки було створено автомат "Сорока", який не має віддачі, пістолет-кулемет "Гоблін-1", який на відстані 50 м пробиває 4,5 мм броні. Відомий "Узі" просто не в змозі конкурувати з нашим "Гобліним".

Після "Гобліна" з'явився "Трансформер", який поєднав досягнення в характеристиках попередників і мав вже зовсім інший дизайн. Зразок у складеному вигляді являє собою "цеглину" розмірами приблизно 35 на 10 см і приводиться в бойову готовність рівно за 1 секунду.

В останніх зразках пістолетів-кулеметів втілено в життя ще одне досягнення: з одного ствола зброї можна зробити 10 000 пострілів. Це набагато переважає зарубіжні зразки.

В Україні створено декілька нових зразків пістолетів: КБ-С-1 (який вже встигли охрестити "Вієм"), "Гном" - службовий револьвер та ін.; Усі вони мають стволи, для яких 10 000 пострілів - не межа, і ємність магазинів 16-20 набоїв.

Види стрілецької зброї можна поділити за такими ознаками: 

• призначення;
• ступінь автоматизації;
• калібр;
• бойові можливості.

Крім цього, іноді ще виділяють види стрілецької зброї за кількістю обслуги, за способом тримання під час стрільби, за конструкцією ствола, за характером джерела енергії для метання куль, за кількістю стволів .

Вогнепа́льна збро́я - зброя, в якій для викидання снаряду (міни, кулі) з каналу ствола використовується сила тиску газів, що утворюються при згорянні метальної вибухової речовини (пороху) або спеціальних горючих сумішей. Поєднує в собі засоби безпосереднього ураження (снаряд, міна, куля) і засоби метання їх до цілі (гармата, міномет, кулемет, гвинтівка, пістолет тощо). Сучасна вогнепальна зброя підрозділяється на артилерійську та стрілецьку зброю і гранатомети.

Виникнення і розвиток вогнепальної зброї розпочалися із винаходом пороху у Китаї.

Першу зброю із застосуванням пороху вигадали китайці ще в VI ст, вона називалась хо-пао. Хо-пао мало кулясту форму й виглядало схожим на сучасну гранату. Щоб використати древньо-китайську зброю досить було підпалити кулю і метнути її або з катапульти або з рук. Для виготовлення хо-пао сірку, селітру, дерев'яні волокна, олію і миш'як згортали в багато шарів грубого паперу і обмазували смолою.

В Європу порох прийшов з Китаю через мусульманський світ у 13 столітті. Його відкриття приписують також різним людям, таким як англієць Роджер Бекон (1214-1292), німецький філософ Альберт Великий (1193-1280) і чернець Бертольд Шварц.

Гарма́та - тип артилерійської зброї, що відрізняється від інших представників ствольної артилерії, таких як гаубиця або мортира, більшим подовженням ствола, більшою початковою швидкістю снаряда, але меншим максимальним кутом піднесення. Умовною межею між гаубичним і гарматним стволом вважається його довжина. За сучасною класификацією, при довжині ствола менше 25 калібрів зброя класифікується як гаубиця, при більшій - як гармата. Класифікація гладкоствольної артилерії у XVII-XIX ст. була дещо інша: існували гармати з довжиною ствола 18-22 калібрів, гаубиці ж були ще коротшими (5-6 калібрів).

Перші гармати з'явилися у ХІІ столітті у Китаї та являли собою вдосконаленням та подальшою розробкою так званого вогневого списа, вогнепальної зброї для ураження живої сили супротивника з невеликих відстаней, зробленої із паперової або бамбукової трубки з чорним порохом(інша назва димний порох), що вистрілювала спис-снаряд. На певному етапі розвитку списи-снаряди були замінені невеликими шматками брухту, порцеляновими уламками або камінням . Згодом папір та бамбук замінено металом для виготовлення ствола. Найдавніше зображення гармати датується 1128 роком. Це одна із скульптур у Печерах Дацзу . 

Найперший опис гармати на теренах Європи датується 1322 роком, але цей артифакт був втрачений ще у ХІХ столітті. Найдавніше зображення гармати  міститься у манускрипті Вальтера де Мілемета та датоване 1326 роком.